Шаленіли примхливі струни,
Як смичок їх торкався.Враз
Здобуваючи тугу зажурливу,
Розливаючи дзвІнку печаль...
Ми стояли в кімнаті застиглі
І вдивлялись один одному в очі -
Ти не знав – чи простити мене, чи покинути
Чи зненавидіти, чи злюбити...
А на дворі в тихім шелесті вальсу
Вирувало примхливе життя,
Виплетаючи тонкими пальцями
Золотаве химерне шиття.