Згадаю стареньку мати,
Та калину пiд моiм вiкном,
Згадаю смерекову хату,
Та свое лiжко, застелене рядном.
Згадаю ставок я на краю села,
Та стежку, що веде в долину,
Згадаю пiсню соловя,
По веснi ii чула вся полонина.
Згадаю я свою дiвчину,
Ii коси, що вкривали нiжнi плечi,
Приворожила вона мене чарiвними очима,
Був тодi Рiздвяний вечiр.
Згадаю я дорогу, що вела вiд хати,
Була ii загадкова далечiнь,
I як проводжали мене по нiй батько й мати,
Манили тодi мене мрii i небес блакитних височiнь.
Прошло с тих пiр не мало лiт,
Але не забув я рiдного порога,
Де я уперше побачив бiлий свiт,
I благословенний був у життя дорогу...