Я був українцем - а з мене зробили хохла.
Я думав, майбутнє, а вийшло - радянська загроза.
Пишався, що нація душу свою зберегла,
А нація мре від цирозу та туберкульозу.
Я вірив: синиця в долонях і вже не втече,
Ловив журавля, а тим часом, позбувся синиці.
Я мріяв, що сонце зійде за коротким дощем,
І гадки не мав, що несила цій мрії здійсниться...
Із давніх давен повелося на нашій землі:
Де хату не купиш - а все виявляється скраю.
І наш соловейко у клітці живе на столі.
Ще тьохкає пісню, хоча вже давно не літає...
Дивлюся життя, мов старе чорно-біле кіно:
Кому хепі-енд, а кому - КПЗ чи Тараща...
А нація горда - жує собі тихо лайно.
А нація - вірить, що згодом лайно стане краще.