Весн дорогу я в дкрию поема

Марина Чиянова
Весні  дорогу  я відкрию,
Відкрию сонячні врата,
Вона співає і радіє,
Мов мрія,здалеку прийшла,
Вітаю щиро,і дарую
Ласкаву посмішку свою,
Я зацікавлено питаю:
"В якому ти була краю?"
Весна мені відповідає:
"З-за обрію до вас прийшла,
Як добре,що усі вітають,
Немов я панна молода!
Я бачила ліси і гори,
Південні сонячні краї,
І сонце сяяло нагорі,
Як очі радісні твої.
В морях купалася південних,
Під пальмою в далеких снах
Я рідну бачила Вкраїну
І рідну землю в квіточках.
Мені всміхалася природа,
В тропічних молодих лісах
Поновлювала свою вроду
В кришталевих  гірських струмках.
І кожний день  мій був, як свято,
Зима у радощах пройшла,
Але прийшла пора вертатись
Туди,де народилась я.
І я на північ поверталась,
Мене вітали гарно всі,
І тільки-но заря займалась,
В гаях розтанули сніги.
І  я тепер на Батьківщині,
Тепер радіють всі мені,
Бо з давних ще часів понині
Найкращі ліки-дні весни.
Ось березень-мене не бачать
В великіх молодих містах,
Але  мені всі скоро вдячать,
Хто був в моіх лісах,гаях.
Вже потихеньку розквітають
Підсніжники і крокуси,
Не буде нам стара зима
Показувати фокуси!
Віднині знаю тільки я
Природи таємниці,
Тому що я - сама вісна,
А інше все дрібниці.
Підсніжник,крокус,гіацинт,
-Мої найкращі друзі,
І саме завдяки мені
Іх знають всі в окрузі.
Розквітнуть скоро ліс і гай
Барвистими квітками
Ти їх,будь ласка,не зривай,
Вони такі яскраві...
Настануть скоро дні ясні
І перший дощ обмиє
Всю землю, завдяки мені
Природа зеленіє"
На обрії  гайок  сосновий,
Розтане скоро білий сніг,
А ця відлига  особлива,
Бо краща серед всіх відлиг.