Чи любиш ти мене, чи, може, ні?
Чи тільки ти таке справляєш враження...
Та очі в тебе все чомусь сумні
І не своє в них бачу відображення.
Частіше ти зітхаєш й в тиші сну
Ти звеш когось - та не мене, напевно,
І скоро лишиш ти мене одну -
Виходить, що любила я даремно.
Чийсь образ завше поміж нас стояв,
І ти боявся перед ним поворухнутись.
Мене ж як ляльку, для розваги взяв -
На цій дорозі легко посковзнутись.
Ти краще не мовчи - розповідай,
Все розкажи - я слухати умію.
Про те, що зруйнувала вона рай,
Про те, що розтоптала твої мрії.
Я втішу... І скажу тобі "Прощай"
Бо я в її гріхах не винна.
Й запам'ятай, навік запам'ятай -
Не лялька я, а все-таки людина...