Як порожньо без тебе!
Місто марить
Твоїми кроками.
І осінь, жовта вщент,
Жене по небу
безпритульні хмари,
На самоті
втішаючись дощем.
Мій жовтий смуток!
Гіркота горіхів
В твоїм мовчанні.
Пам"ять - дивна річь,
У її турботах
дуже мало втіхі,
Листи і листя -
пил її доріг.
Час має право
бути невблаганним,
Та я не хочу,
щоб поглинув час
Моє осінне
мовчазне кохання
Із болем
у зневіренних очах.
17.09.03