Три жіночки , три подружки – співочі голоси,
Три жіночки, три подружки – душевної краси.
Коли гуртом збираються за дружнім, за столом,
Там пісня ллється, стелиться розшитим рушником.
В ній біль душі і спогади, і радість, і печаль,
Серця та пісня зігріва, розгонить смуток, жаль.
І хоч війною спалені їх юності роки,
І хоч далеко не прості життєві береги,
З рання до ночі пізньої в турботах і трудах,
І хоч не часто радував їх власний щастя птах,
Та все стерпіли й зберегли незламний дух, тепло душі,
Любов до рідної землі, своїх дітей, свої пісні.
Сентябрь 03г.