Давлю в любові ім’я горіх.
Він луснув з напруги.
Напевно, це гріх.
Рука
з ненавистю давить скло.
Зима.
І кров стека
Вниз
по рукаву.
Ти одна.
І я не умру.
А може тебе багато,
І хтось ділить з тобою тепло…
Вулиця виходить з-за моєї спини,
Кричить. Але раптом стиха.
Вона побачила мій курган
З любові і скла.
Твій вихід.
Пуста домівка і вбиті сни.
Ні крихти
Весни надворі
І в просторі взагалі.
Темрява. Ліхтарі.