И что теперь мне все забавы?
Душа до края добрела.
Столь удивительной отравы
ещё я в жизни не пила.
Такой чистейшей из печалей,
такой горячечной любви,
такого крика у молчанья,
такого света у Земли!
Такой межзвездной, черной тиши,
такого безграничья дня!..
Здесь, может, даже и не вирши, –
цветы бросаю для тебя.
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряноі тиші,
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.