Спогади

Еклер
У відкритім вікні
ранком сонячним, літнім.
Мов в дитячому сні,
я побачив повітря.

Вік короткий в людини
Роки кануть в столітті.
Хоч я вже не дитина,
але бачу повітря.

Це в дитинство політ.
В вік казковий і світлий.
Як колись закричу,
на весь світ, на вест світ.
Мамо ти чуеш, я бачу повітря