Твої знесилені криваві корогви,
Як голуби поранені, упали
На рейки мого ранку, що як рись
Біжить у ніч по роковому колу.
Ти ж так хотів розп"яття, тож урви
Журбу мого життя -
Розсип коралі.
Мого намиста.
І дивись, ДИВИСЬ,
Як їх визбирую з-під ніг твоїх
і з болем
Прощаюся, порушуючи гру
Тіней і світла,
Роздираю грати!
...Розмито фарби виром почуттів,
І лінії спливають по долоні...
Попереду безкрайній степ.
Беру
Тебе за руку - ми йдемо вмирати,
Бо зрушено гармонію життів -
Твоя троянда не зросте у лоні
Порожньому, позбавленому снів...
Маленький Принце, ти ЦЬОГО хотів?!