Ревли гармати і круки літали.
Повсюди кров, страждання, людський біль.
Усі у Бога миру лиш благали,
А ТІ все сипали у рани кровні сіль!
Усі мовчали, йшли, як ті телята.
Ніхто не міг і слова „ні” сказать.
Бо навіть і німії немовлята
Примушені були завжди мовчать!
Тоді нам демократію пообіцяли,
І право слова й волю золоту.
І більш довіри своїй владі вимагали,
„Щоб будувать Вкраїну молоду”
Сидів на троні вільний цар і бог,
Але всім правив тільки бандитизм.
Його рука, як чорний дим і смог!
Який же в нього той патріотизм?
Йому б загарбать з друзями на пару
Побільше грошей! Більше людських сліз!
Нема кому сипнуть на шапку жару!
Чого ж тоді ти в демократи ліз?
Тепер нам кажуть: „Вмійте програвати!”
Та значуть ці слова: „Сидіть й мовчіть!”
Ну а мені набридло вже мовчати.
Таких як я не мало! Полічіть!
Набридло українцям вже мовчати,
Набридло тихо голову схилять!
Душею й тілом на Майдан! Стояти!
Примусить Україну нам віддать!
Ми переможемо! Візьміться всі за руки.
Ідем туди, де справжня воля є
І хай готує влада справжні муки,
А ми хоч і відіб’ємо своє!
Скажімо „ні” всім злодіям й бандитам!
Скажімо „ТАК”, бо чесна влада є!
Скажіть же „ні” і злодіям й бандитам!
Кажіть своє, бо захист у нас є!!!