Суворо твої очі дивляться на небо,
підходити до тебе, а може і не треба,
твої думки у хмарах, мої навколо тебе,
згадати б щось приємне.
Вже котрий день осінній дощ шукає
спокою в землі, не знаходить,
його так добре я розумію,
оксамитово мрію, мрію.
Розгублено поголений, втомлений,
існуєш десь ти поряд та восени
так важко зрозуміти, тебе знайти,
не йди, чуєш, не йди.
Хвилини забирають найкраще,
години поглинають все гірше,
надію маю, що буде добре
some day обом нам.