Вуста травмовані тобою, синці залишились усюди,
тебе торкалася рукою, я пам’ятаю навіть груди,
скажіть мені, що я не сплю,
долонями закрию очі, куди зникає честь дівоча,
за себе страшно і водою мені не змити дивне „вчора”,
це сон свідомий, мить безодні,
сьогодні зранку все болить,
так, я торкалася свободи, якою вчора я жила,
в якій з тобою... не змогла,
я доторкнулася до стелі, це вже межа,
стрибнула я зі скелі,
ще не внизу, ще не лечу, але зірватися готова,
потрібне стримане життя,
коли шукаєш дуже довго, знаходиш не завжди, не те,
та раптом і коли знаходиш — то розумієш, не твоє,,