Пожовкле поле при дорозі
Рудими патлами стірчить
Та свої очі волошкові
Брутально випня горілиць
Його обличчям крейдяним
Похапцем пробігають стежки
І до запилених низин
І зкам’янілого навершя
Мов палахаті чумаки
По роздоріжжях та по хащах
Стоять нероби будяки
У лоповухому обладді
Уздовж старезних пагорбів
Гойдають гіллям тополя
Гойда, аж вітер заверта
Та сиплять в небо павутиння
Як, на Гардану, та сліпа
Убралось поле в цвіт квіток
Лягло і мліє попри сонця
Спустивши верби у ставок
І ті полощуть в ньому коси
Вплетаючи у очерет
І тільки хвиля тихо шепче
Та цвіркунів дзвенить дует.
Надвечір срібною ходою
Крокує місяць звіддаля
Принишкло... В сутінках лілових
Чутно ревіння бугая.