Настане день новий –
А сонце не зігріє,
Не станеться ні дива, ні півдива…
І хай світанок – заповідник мрій,
Не день новий їх здійснює примхливо!
Так само холодно,
Безкровні і льодяні,
Не можуть руки втримати перо…
Непрошені
Вітри, вітри гуляють
Кімнатою моєю. Все одно.
Я не чекаю
Щастя
Просто з неба –
Його збираю з крихіток
І драм.
Така ж самітна, як і всі –
До мене,
Натягнута,
Як і твоя струна.
Та в день новий
Крізь метушню
Буденну
Прорветься голос, ніжний голос твій –
І він запалить сонечко для мене,
Яке ласкаве сонце –
Голос твій!
І видасться
Веселою
Негода,
А все, що нервувало, - незначним,
Бо вже за те, що твій існує
Голос
І ти
Існуєш,
Я люблю цей світ.
23.04.05