В твоєму імені дві букви “о”,
В моєму імені дві букви “і”.
У дзеркалі ріки
Ми між собою близнюки.
Ти заспівав, не знаєш ти,
Що засвітив огонь душі.
Ти заспівав, не знаєш ти
Мого чекання навесні.
У древі тонкому тонка
Я є душа, твоя душа.
Як довго сплю я вже сама
У цьому дереві одна.
Ти заспівав, не знаєш ти,
Що засвітив огонь душі.
Ти заспівав, не знаєш ти
Мого чекання навесні.
Ти кликав Ладу, Мавку, Анну,
Ти кликав Галлу та Любов,
А поміж вітами сичала
Гадюка тая, та любов.
Ти заспівав, не знаєш ти,
Що засвітив огонь душі.
Ти заспівав, не знаєш ти
Мого чекання навесні.
Вжалила в серце та змія,
Тепер вже спокою нема.
А твій все голос промовля:
О Галло, Мавко, о Весна!
Ти заспівав, не знаєш ти,
Що засвітив огонь душі.
Ти заспівав, не знаєш ти
Мого чекання навесні.
Орфео мій, іду сама
Туди, де холод і зима,
У царство тіней і блукань,
У тихе царство без страждань.
Ти голос мав, а я німа,
Сліпа, і гола, і слабка.
І хоч би кликала тебе,
Не взнаєш, звідки голос йде.