Пригублю вина
трунком терпким ввільється
в холодіюче серце
якась дивина
гляне з провалля блакитне озерце
очей твоїх любих...
Туман-сивина
знов десь візьметься
сховає гори
a з ними небо...
i сонце буде як срібний гріш
Грішного серцем
забери до себе
забери, забери скоріш!
©2005 Ingvar Olaffson