Холоне вітер
Дим в повітрі
Плескатих вікон
Пащі сплять
Ніде не шелесне
Не кликне
Не шурхоне
Ніде
Ніде
В життя палітрі
Мало літер
Ніяк не звикну
Час іде
Бліде проміння
В небо кличе
Приходь
Жбурни
У вир себе
Либонь каміння
Діло звичне
Схолонь
Терпи
Й минуле вмре
Так ковзани
Хвилин майбутніх
Годують сон уяви
Мрій
Прокинутись у день зумій
Потоком крил
Здіймись могутнім
Що в хмару чорную зліта
Які ще наші там літа
Роками днями
Як реально
Ти я вони зірки зрання
Чи ілюзорно геніальне
Чи ми сліпі йдемо
Та навмання
Навпомацки душею
Гинем
Вустами п’ємо
Із кохання кров
Й до смерті
Від пелюшок
Чине
На вбивство право
Як сліпа любов
Прокляття
Кара
Страшна вдача
Втечи зумій
Та де співать
Дай Боже крила
Що, літать?
А серце плаче, плаче, плаче...
Схолоне вітер,
Дим розвіе,
Замкнені двері
Відчинять
Не можна
Де й коли минеться
Сторожко
Скільки літ
Спіраль
Колись вона
В клубок звернеться
Хто з нас там буде?
І не жаль...
Не жаль нічого
Що наступить?
Таке ж як завше
Як пройшло
А доля б’є
В криниці
Мутить
На щастя?
Горе?
Чи на зло?...