Вечірня купеля десняна на Йвана Купала,
Липнева, солодка повітря до млісті теплінь.
Сідає розхристане сонце червоним у хмару,
І хмар потойбіччям небесним наповнена синь.
І я у вінку, у сорочці і коси по п’яти,
Одна в цілім світі шукаю на папороть-цвіт.
А ти, як завжди, мене будеш дурепою звати
Й казати, що вірить не варто мені у казки.
Дурепа, дурепа. І, видно, такою зостанусь.
Дитина, дитина в неповні свої тридцять три.
Віночок поплив по водичці на нього шукати,
А біля вогню кличуть маму... мої дітлахи.