Я тікаю від коміксів міста
у твої акварельні сади
Сюди
не потрапити просто,
Ряди
ще здолати потрібно колючого дроту,
що нарід мій тримає в культурному ґетто...
Я тікаю,
я - втеклий,
мене вже не має...
Я - лиш тінь, що упала на клумбу
від зникомого світла нічних ліхтарів...
Я - звичайність плетіння таємних видіннь,
я тобою то снив, то тобою хворів
і помер на порозі твого
акварельного світу...
Догорає листок в попільничці зеленого скла,
Вигорають такі недолугі , нікчемностні тексти,
Вогник грається, цівочка диму тонка
у кватирку сочиться з душею моєю
в обійми...
©2005 Ingvar Olaffson