* * *
Твій подих на моїй щоці
і наші руки, що сплелись,
як віття.
Осіннім вальсом ти звучиш
в моїм житті –
я Жінкою в твоїх руках
розквітла.
Ця осінь запалає, загорить,
засвітиться і зашумить
для нас з тобою.
Давай зупинимо оцю
чарівну мить,
а потім заберем її
з собою.
Я в твоїх ніжних
і закоханих руках
знов тану воском,
та про себе забуваю.
Спалю тебе й згорю
в вогні сама.
Я ж сама Осінь,
що горить до небокраю.
Я сама Осінь, зрілість,
повнота,
що через край -
якій кінця немає.
Я той вогонь,
що спалить до кінця
і знову в твоїм подиху
палає.