Коли потяга звуки помруть вдалині
Коли в небі розтануть повітряні кулі
Я залишусь один -
між світлин і годин
божеволіти тихо... Бісята, крикулі
будуть з білого шуму
замішувать тісто,
есемески ліпить і попсяні пісні,
і розділиться навпіл
уморене Місто,
і розсипеться дух мій
на сто тисяч "Ні"...
©2005 Ingvar Olaffson