Сьогодні осінь. І, мов спалах, здогад:
З тобою ми тепер... давно... не діти.
Ще голуб крихти брав з твоїх долонь,
А я вже знала: скреснути й згоріти.
Забути все. Лиш... пам'ятаєш, зорі
Ховались понадхмар'ям до світанку...
За склом одним стогнав і плакав дощ,
За іншим склом - дві тіні... очі... танго.
Тривожна ніжність гарячкових рук,
Слова останні, айстри серед столу...
Я бережу... О, як я бережу
Слова без слів,
І голуба
в долонях!