Густа, жовто-гаряча лягла гуаш на рисовий папір
Пір’їна срібна зряче упала на долоню…Вір-не-вір
в прикмети, сни напівпророчі – світи переплелися –
тамагочі пищать зі щілин: “дайте нам води”, благають,
а насправді їм кров потрібна наша і душа…
Хтось за лаштунками занурив пензлик в філіжанку чорну
Тушем
він намалює ієрогліф – Знак Біди
Світ запалає – жовтим
і гарячим пломінням вкриються сади
i Місто впустить в серце осінь
мабУть останню
©2005 Ingvar Olaffson