Серпнева втома,
Перезрілий сад в симфонії цикад потонув
День домліває...
Ось блідолиций місяць-жнець
В росі потомлених коней купає...
Вже стерся зовсім олівець
В пастелі неба тане вечір,
Розмито обриси думок і реченнь,
і плед м'який покладено на плечі
щоб ніч теплішою була
коли Чумацький Шлях
ми будем споглядати
І слухати як б’ються в такт серця
©2005 Ingvar Olaffson