Весняне

І смутку, і думам розпуки
немає вже місця. Немає!
Полину до тебе я в луки,
де повінь квіткова буяє.

Гайну через квіти я зрання
й босоніж хутчіш, де гаї,
де ходить й співає кохання,
де очі і губи твої.