Я -
лиш краплина дощу,
що котиться
сльозою по щоці
Оці
слова довкола
як виcохла вода...
Спроквола
рука куйовдить
цвіт черешні
"Якісь ми нетутешні"-
сказала ти-
"Я не находжу місця
містам, їх площам,
вежам, храмам...
В моєму світі
лиш дерева
і повнозоре небо,
що заглядає
в Океан..."
©2005 Ingvar Olaffson