Бежав последним из рождественских легенд,
переселился в Откровенье Иоанна…
Распеленалась пустоты на сердце рана.
Размылся след. И в иллюзорности обмана
развился мир на сотни тысяч лент.
И наполняют уже семь Господних чаш –
Мне предначертано испить из каждой чаши…
Взвалив пожарища на спину черепашью,
выходит тёмный зверь полакомиться кашей.
И приговор страшит: «Ты с ним, и ты не наш»
И как не верить мне карающим огням,
когда у люльки близнецам поёт блудница?
Благословенна непреклонная десница.
Та, что грядёт. Но всё ж ночами снится
Тот, Кто пришёл уже.
..............С ягнёнком на руках.
Останній біженець із різдвяних легенд,
я переселений в Об’явлення Івана...
Розповилася порожнеча безнастанна.
Розмився слід і розповсюдилась омана.
Розбився світ, як череп’яний глек, ущент.
Уже наповнюються сім Господніх чаш –
мені роковано надпити кожну чашу...
Зваливши згарища на спину черепашу,
виходить темна звірина на темну пашу.
Страшуся присуду: „Ти з нею. Ти не наш”.
Та я к не вірити караючим огням,
коли близнята виколисує блудниця?..
Благословенна непоступлива десниця
Того, Хто прийде. Але все ж ночами сниться
Той, Хто прийшов уже.
................Хто не з мечем – з ягням.
Ігор Римарук. Діва Обида видіння і відлуння. – Львів: Кальварія, 2002. – с.12
Перевод с украинского И. Флик.