Корись нескореній молитві,
Стелись дорогою додому,
Молись за неба дивний витвір,
Щоб віру втратити потому.
А хочеш? Вір... І грій в долонях
Брудних калюж дрібні краплини.
Та сніг, що звідкись впав на скроні,
Накриє паростків стеблини.
І заколишуть тебе віти
Верби над Летою-рікою,
Хоч спогади, неначе діти,
Все будуть гратися з тобою.
Але й вони, такі тендітні,
Відійдуть з тихою водою.
Ти ж... не дивись на зорі срібні,
Щоб не прокинутись від болю!
10/01/2006