Чи то вітер, чи то подих?
Чи то пісня, чи молитва?
Чи то несміливий дотик,
Чи нескІнченная битива
За “що можна” і “хто перший”
Та “можливо було б краще…»? --
Я не знаю... Знати – гірше,
Бо від “знаю” лИше важче
Йти. Дорога ж неминуча.
Розуміти б - за для чого?
Може йшла б тоді вже хутче,
Може б бігла, як додому,
де чекають та не зрадять,
навіть як занадто важко,
просто приймуть й не завадять
серцю битись… Навіть страшно
відчувати, що вертання –
лИше данина й принука…
Чи то боже покарання?
Чи хвороба? Чи розлука?
Десь, в якійсь великій книзі
Хтось на всі ці запитання
Відповів, немов відрізав,
Що важливо лиш кохання…
Може й так… Йому видніше…
Але почуття не в змозі
Подолати огорожі…
Мабуть суть життя в дорозі…