Несвоєчасність
Я їхала побачити сніги,
Тікаючи від міст похмуро-сірих,
Де нікуди подітись від нудьги
І соціуму хибного мірила.
Я їхала на північ - у ліси.
В тумани білі, в крижані левади...
Розтануть в рисах хижої краси
Мені ніхто, гадала, не завадить.
Ніхто...
Та я не влучила чомусь.
І грудень хрипко обізвався чорним.
Казковий ліс в калюжах потонув,
Затягнутий в суцільну жовту повінь.
Мені сказали: поїзд запізнивсь
На три коротких дні - і сніг розтанув.
... Ї якось час невдало зупинивсь
В непевнім і невизначенім стані.
Я так хотіла бачити - тебе!
Та кригу шукану в очах твоїх зустріла.
І все не вірила, вагалася: невже
Я запізнилась?! Так... я запізнилась.
Мені сказали: їхала дарма,
Три дні тому він закохався в іншу.
... І замість крику в грудях - німота...
Та і в думках незрозуміла тиша.
Я поверталась хвора, нежива
В старі обійми міст-індустріалів.
І то була не мрія, а вина -
Що я так сильно снігу зажадала.
2001 р.