* * *
Раптом згадала:
я ж вмію співати.
Змалечку ненька
навчила.
Квіти пололи
удвох біля хати,
співала вона
й говорила,
-Співай, моя доню,
співай, не соромся
і в людях,
й одна при дорозі,
щоб серце раділо,
щоб стало тепліше
самій і отій небозі,
що сонця не бачить,
що серцем зчерствіла,
сльозами дорогу росить.
Співай, моя доню,
співай, не скупися,
навіть, якщо й не просять.
Сьогодні згадала:
я ж вмію співати.
Чого ж я
так довго мовчала?
Чи серцем замерзла,
чи ж пісню забула,
якої ненька навчала.