Зашкал, емоції, громи
Розколоте на друзки небо
все в блискавицях
посеред зими
і Голос Всеблагий - " Не треба!
навіщо марно розривать
сорочку
разом з перикардом
ти тур свій ще не відіграв
твій жереб ще такий примарний,
спочинь, засни, поринь
у віщі сни, в полон Морфея,
до весни..."
©2006 Ingvar Olaffson