Маленька дитина у ліжку лежала
І дивними звуками пісню співала,
Не знаючи те, що батьки подуріли,
Що знов посварились - майно поділили.
Як прикро за матір цієї дитини.
Вона забирала у батька лиш сина,
Цим самим лишала дитину надії
Про гарне життя у щасливій родині.
Як прикро, що батько не може збагнути,
Що сину потрібні його сильні руки,
Потрібна любов двох людей найрідніших,
Які поклялись жити разом раніше.
Благаю, подумайте, перш ніж сваритись,
Погляньте на сина у ковдрі блакитній.
Хіба у розлученні винна дитина,
Що зміцнює будь-яку в світі родину?