Розмова з небом

Ольга Харапавлу
Поясни, чому сумуєш? Не мовчи, будь ласка.
Я тебе не зрозумію, не зважай, кажи.
Сіра брила у душі - величезна й пласка,
На повіках темні краплі, гострі, мов ножі.
Чутно зверху, як мені боляче, що плачеш?
В віддзеркаленні твоїм у моїх очах?
Задалеко. Певно, ти цього й не побачиш,
Як не бачиш свої сльози в мене на плечах.
Мови спільної нема, прикро. Тільки чую,
Як шепочеш у вікно, тихо, мов у сні.
Візьму пензля і тебе синім намалюю.
Чистим і щасливим там, десь в височині.