Україно, знов тебе катують,
Розривають, як зайців собаки.
Чим і ким скажи вони керують,
Чи почуєш ти від них подяку?
Чи відчуєш хоч краплину щастя,
Та любові, скільки ще чекати..?
Не політики навколо, а нещастя,
Стрічки лише вмиють фарбувати,
Іноді правдиво прибрехати, можуть,
Потім нам це смакувати,
І нові надії вибирати.