В зелених очах як в глибокій криниці
потонули зорі та й з небом разом
Зомлілеє серце як птаха тріпоче
шепоче щось Голос отам за вікном
чого він шепоче, що прагне, що хоче
що звідати має у Домі моєму...
Не спиться, не спиться, не спиться -
як шахтна коняка кружляє безсоння,
просоння, проміння ліхтар одинокий
в шматочок кватирки мені посилає
і гасне той спалах примарного раю
і я засинаю, а може вмираю...
©2006 Ingvar Olaffson