Смерть в ім’я любові –
просто помилка
Він пішов і не вернувся,
Ти пішов, тебе нема.
Тихий шелест озирнувся,
Дощ іде, прийшла весна.
Він пішов, зав’яли квіти,
Сонце згасло, ніч прийшла.
На гілках немає цвіту,
Він опав. Весни нема.
Я чекаю. Ніч студена
Оповила цілий світ.
Ти прийшла уже, Морено?
Мені ж лиш 16 літ...
Не бери мене, не треба,
Він повернеться колись.
Я ще вірю в силу неба,
Я ще вірю в синю вись.
Я побачити хотіла
Тебе, милий мій, живим,
Та Морена шепотіла,
Не повернешся таким.
Смерть – Морена говорила,
Ти помер, тебе нема.
Я ще жити так хотіла,
Але то було дарма.
Бо кохала до нестями
Я тебе усе життя.
Смерть не стане поміж нами,
Через день умру і я.
..........................................
Ох, сміялась ти, Морено,
З мене бідної тоді:
Його ж серденько не вмерло,
Ой, брехала ти мені.