Tобі за все подякувати хочу –
За біль в душі і за безсонні ночі;
За те, що на жінок і на любов жіночу
Лиш ти одна змогла мені розкрити очі...
*****
Жінкам віршів уже присв'ячено багато.
Останній вірш свій їм я також написав -
Хоч курви всі вони і вражі супостати,
Їх Бог, мабудь, на муки наші нам послав.
Усі вони – бісівськеє поріддя;
Без винятку – всі стерви, як одна;
Пекельної геєни всі розпліддя,
Лукава кожна з них – неначе сатана.
А мужики усі неначе подуріли:
- Не відчуваючи ніякої біди,
Весь час вони шукають ніжних, любих, милих –
Втрачають розум з-за якоїсь там п...зди.
Воно ж у кожної лиш зверху трохи зап...зділось;
Тії ж п...зди у них, їй-богу, в акурат
(Якщо вона у є...лі не зносилась ) –
З семеном разом буде може грам сто п'ятдесят.
І більше там нема на що дивиться;
Бо далі там – всього лиш кишки шмат.
І хоч на пику – такі різні молодиці -
Бог причепив всім п...зди на один і той же кшталт.
Якого ж дідька ще тоді чогось шукати?
Єсть в цім житті для всіх один лиш путь –
Поки ї..еться – треба просто їх ї...ати,
Бо, як-то кажуть, на тім світі – не дадуть.
***
А що ж любов? – то для жінок лише химера;
На жаль, її вони не здатні відчувать.
Навіщо ж мучиться з-за них, страждать якого хера?
Вони ж годяться лиш на те, щоб їх ї...ать...