Вигинається спина...
...щось спати вночі заважає,
Мимоволі впиваються пазурі в лінію долі,
Десь в геномі приховані досі незнані бажання
З підсвідомості раптом себе випускають на волю.
Дика сила вливається в тіло, пульсуючи в скронях,
Мов скажена жене – опинитись під зоряним небом,
У запаленім мозку таврує всесвітні закони,
У роках світлових відтепер виміряє потреби.
Астронавтами зраджений літній Великий трикутник
Від далеких зірок світло ллє вздовж плечей на долоні,
Як на мапі на них креслить міжгалактичні маршрути,
Що давно загубились у ерах не ближче карбону.
Фіолет витискає на шкірі малюнок строкатий,
І повіки кидають на очі смарагдові тіні.
За мільйони років так втомились Плеяди чекати,
Через терен до них – це ж лише подолати тяжіння.