Закувала зозуленька та й кувала доки
Сіло сонце – рахувала у любові роки.
Ой, чи смІєшся зозуля? Вмієш рахувати?
У кохання лише нічка… й зранку помирати.
Як зійшла зоря вечірня, розпустила коси
Загубилася дівчина в кОхання сторонці,
А як стало розсвітати й розвидніли зорі,
Полюбила усім серцем… на щастя й на горе…
Та зозуля не ворожка, що її спів коїть?
Десь поїхав мій коханий й взяв серцЕ з собою…
Зійди, зійди місяченько, понад мої хати...
Поверни моє серденько, як не хоч кохати…