Поглянь як сумують заплакані вікна,
Як стукає осінь у мокрі шибки.
Послухай що каже пронизливий вітер
Відчуй як спливають невпинні роки.
Ти чуєш що вітер осінній шепоче,
Змінивши свій образ на тихий, нічний?
Ти знаєш що небо заплакати хоче?
Послухай – говорить щось вечір сумний.
Ти бачиш як місто мрійливо дрімає,
Прикривши повіками очі сумні,
А небо його від тривоги ховає
І світяться зорі десь там вдалині.
Ти знаєш що бачуть у снах темні хмари?
Про що гомонять тихі зорі щоночі?
А сняться їм блискавки й грому удари
І марять вони, вони літа всі хочуть.
Поглянь як сумують заплакані вікна
Поглянь як жовтіють замерзлі листки.
Ти чуєш що каже пронизливий вітер,
Як стукає він у намоклі шибки...