Не відчував я гіршого нічого,
Ніж втрачене, загублене кохання
В житті своєму. Тільки сподівання
Лишилися на долю та на Бога.
Страшений лютий біль я відчуваю,
Годинами дивлюсь на сiру стелю.
Самотність - наче спрага у пустелі,
Й мені здається - виходу немає.
Цю спрагу намагаюсь тамувати,
Не чую я, на жаль, підтримки слово...
Надію я втрачаю поступово.
Так тоскно, ніби влучив я за ґрати.
"Вмирає віра, бо немає дії",-
Згадав сьогодні знову ці слова я.
I впевнений, що з часом все минає,
Та головне - не втратити б надію.