узлами нами одного каната

Кшесинская Деметра
 

Кораблик леяли
Вдвоём.
Твои слова,
Моя бумага.
Но водопад –
Не водоём,
Намок и канул.
Бедолага…

Я память в дверь,
Она – в окно
Нахально ломится
Дождями.
Канат там
Якорю назло
Себя порвал,
И оба в яме.


Игра без выигрыша,
Но.
Потеря, это не
Утрата.
Кораблик нежно
Обнимает дно,
Узлами нами
Одного каната.