Останній акорд
(до ювілею мого Міста)
Покручені руки старечі –
Вулички, руслом ріки прадавньої
Досягають самого дна душі.
Чуєш? Це його ритм, мого Міста –
Майстра, що заслужив на спокій,
А втім ніяк не закінчить розмови.
Так шкода будити бруківку
Цокотом мешт на підборах
І навіть легким шарудінням листочків нотатника.
Натомість торкнутись клавіш ряду
Будинків, зіграти останній акорд.
28.09.2006