Не треба ставити питань,
Чому ця осінь так раптово?
Чому так холодно і знову
Від тебе йду без зволікань?
Чому ця злива, вітер знов?
Чому так боязко і темно?
Ти посміхаєшся... даремно.
Все покидаю без розмов.
Не повернути тих часів.
Їх змив цей дощ – осіння злива.
Вона із неба ллє зрадливо,
І вирок чується... без слів.