Ви, наді мною, Пані, не смійтесь,
Хочете, з розуму Вас ізведу:
Пізно вночі перед Вашими вікнами
Вам запалю незгасиму звізду.
В час, коли будете солодко спати,
Зморені дивним і радісним сном,
Буде вона губи вам цілувати –
Боже, як пахнуть ті губи вином!
Тільки не зрадьте! Не киньте в зневіру!
Зради нізащо вам не прощу!
Перетворюсь не жорстокого звіра –
Вас я замучу, себе спопелю.
І, побратавшись опівночі з вітром,
Косим, холодним, свинцевим дощем
Вдарю з усього розгону по вікнах,
Що пом’ятають Ваше лице.
....................................................
Ви наді мною, Пані, не смійтесь...