Там, де степ у дикому сум’ятті,
Котить пережовклі ковили,
Націляють на село гармати
Спасівські розлючені громи.
Сніп вогню – і небо вибухає!
Грізний вершник луками скака.
Ось уже в саду моїм літає,
Яблуні рубає з-за плеча.
Стій, навіжений! Сховай свою шаблюку!
В світлу душу яблуні поглянь!
Там стоїть, піднявши вгору руки,
Золота дюймовочка світань.
В неї пелюстково тремтять вії,
Постать її ніжна і струнка.
Ти послухай, громе, як чарівно
Пісню про весну вона співа!
Ти послухай, як озвались в пісні
Березня весільні голоси.
Як лопочуть в сорочках на вітрі
На своїм народженні ліси.
Чуєш:”дзінь-дзелень!” – надходить літо,
Птахи пружать крила в синю рань
Грім скорився. Грім схиливсь на віти -
Слухає дюймовочку світань.
...От і все. Блищать дороги мокрі.
Мати заганяють в двір гусей.
А над степом хмара блима оком
Перший сніг із півночі несе.