Маріє, вірте - в мене ви остання,
А вам не поділить любов на трьох,
А в синім зорі нашого кохання
Все менше залишається зірок.
Я вчора бачив Вас. За нашим садом
Ви в осінь входили, і святість на чолі.
Вночі останні яблука попадали
Й качалися від болю по землі.
Ви в осінь входили, а осінь така пізня –
В останніх барвах зречення плачу.
Під яблунями ставши на колінах,
Я вас ліпив із сонця і дощу.
То Ви були. Не Ви. Первинність грає
Невипита в сп’яніні до зорі,
Маріє, вірте, я вам все прощаю,
І відрікаюсь я від вас, Маріє...